50
Perpetual-ліцензії VMware перестали продаватися в грудні 2023 року, і у 2026-му це рішення наздогнало тих, хто встиг продовжити підтримку в останній момент: трирічні контракти SnS спливають, vSphere 8 доживає останній рік загальної підтримки, а дев'ята версія існує лише за передплатою. Звичні редакції зникли з прайс-листа, на їхньому місці – три бандли з ліцензуванням за ядрами та зростаючий шар платних add-on. Для когось нова модель рахується рівно, для когось обертається оплатою ядер, яких фізично немає, – і різниця між цими результатами визначається формою інфраструктури, а не розміром компанії.
Завершення підтримки VMware: ключові дати 2026–2027 років
11 грудня 2023 року VMware by Broadcom офіційно припинила продаж perpetual-ліцензій і продовження контрактів Support and Subscription (SnS). Самі ліцензії не відкликалися: хто купив – продовжує користуватися. Але продовжити підтримку після цієї дати стало неможливо.
Далі спрацювала арифметика контрактів. Значна частина замовників продовжила SnS безпосередньо перед 11 грудня 2023 року – зазвичай на один або три роки. Річні контракти сплили ще наприкінці 2024-го. Трирічні спливають зараз, наприкінці 2026 року, і для їхніх власників питання «що далі» перестало бути теоретичним.
Паралельно рухається календар версій:
– vSphere 7.x і vSAN 7.x вийшли із загальної підтримки 2 жовтня 2025 року.
– vSphere 8.0 виходить із загальної підтримки 11 жовтня 2027 року.
– Функціональність vSphere 9.x доступна лише у складі передплатних бандлів – самостійних редакцій для дев'ятої версії не існує; це зафіксовано в офіційному порівнянні версій vSphere.
Власник perpetual-ліцензії на vSphere 7 уже перебуває поза підтримкою. Власник ліцензії на vSphere 8 має трохи більше року до тієї самої точки. Оновитися до дев'ятки за perpetual-моделлю не можна: в офіційному FAQ щодо VCF 9.1 прямо зазначено, що замовникам із perpetual-ліцензіями для переходу на версію 9 необхідно спершу перейти на передплату.
Окремий нюанс стосується безпеки. У квітні 2024 року Broadcom оголосила про безкоштовний доступ до патчів нульового дня для підтримуваних версій vSphere – включно з власниками perpetual-ліцензій із простроченою підтримкою. Політика поширюється на критичні вразливості з оцінкою CVSS 9.0 і вище. Ключове слово – «підтримуваних»: vSphere 7 після 2 жовтня 2025 року під це визначення не підпадає. І навіть там, де політика діє, вона закриває лише критичні вразливості: оновлень драйверів, підтримки нового обладнання й технічної підтримки вона не включає.
End of Availability: які продукти VMware зняті з продажу назавжди
22 січня 2024 року в блозі VMware Cloud Foundation було опубліковано повну таблицю End of Availability – офіційний перелік продуктів, знятих з продажу як самостійні позиції. Документ охоплює всі варіанти ліцензування: perpetual, SnS, SaaS та решту типів передплат, усі редакції та метрики.
Таблиця налічує близько шістдесяти позицій, і поділяються вони на дві принципово різні групи.
Перша група – продукти, які мають заміну всередині нових бандлів. vSphere Enterprise Plus увійшов до складу VCF і VVF. vCenter Standard більше не продається окремо, але входить у бандли. vSAN доступний усередині бандлів і як add-on розширення ємності. Aria Suite (колишній vRealize) став компонентами VCF Operations і VCF Automation. NSX увійшов до VCF. Site Recovery Manager перетворився з продукту на платний add-on.
Друга група – продукти, що не мають заміни. В офіційній таблиці навпроти них стоїть «N», і список показовий: vSphere ROBO, vSphere Scale Out, vSphere Essentials Kit, vSphere Basic, vSphere Advanced, vSAN ROBO, HCI Kit, VMware Cloud Foundation for ROBO. Окремим рядком – безкоштовний vSphere Hypervisor (free ESXi): його зняття з доступності зафіксовано в тій самій таблиці, заміни не передбачено.
Без заміни залишилися насамперед продукти, які історично закривали малі та філіальні сценарії, – ROBO-редакції, Essentials-комплекти, безкоштовний гіпервізор для одиночних хостів.
Хронологія тут має значення. У січні 2024 року в тому самому документі залишався запасний вихід для малих розгортань: передплати vSphere Standard і vSphere Essentials Plus Kit. До 2026 року картина змінилася. Актуальний офіційний документ VMware vSphere Version Comparison фіксує: vSphere Standard і vSphere Enterprise Plus доступні лише до релізу 8 Update 3, а можливості версії 9.1 постачаються виключно у складі vSphere Foundation 9.1 і Cloud Foundation 9.1. Essentials Plus Kit у документах епохи 9.1 не згадується взагалі. Самостійні редакції формально існують, але версійне майбутнє в них закінчилося.
Передплати VMware у 2026 році: vSphere Foundation, Cloud Foundation і VCF Edge
Актуальну лінійку фіксує офіційний документ VMware Cloud Foundation 9.1 and VMware vSphere Foundation 9.1: Feature Comparison & Upgrade Paths. Пропозицій три.
VMware vSphere Foundation (VVF) – платформа для робочих навантажень: vSphere, vSphere Kubernetes Service, VCF Operations і vSAN із базовим обсягом ємності. За формулюванням самого документа, VVF включає деякі можливості VCF або їхні обмежені версії.
VMware Cloud Foundation (VCF) – повний стек приватної хмари: vSphere, vSAN, NSX, HCX, vSphere Kubernetes Service, VCF Operations, VCF Automation і сервіси Private AI. Постачається єдиним SKU.
VMware Cloud Foundation Edge (VCF Edge) – конфігурація VCF, оптимізована під розподілені edge-сценарії. На перший погляд Edge виглядає як рішення для невеликих інсталяцій, але офіційний FAQ щодо VCF 9.1 розставляє межі: розгортання допускається лише на edge-майданчиках, мінімум ліцензування – 10 майданчиків протягом року з моменту першого розгортання, мінімум 8 ядер на CPU і максимум 256 ядер на майданчик. Це продукт для роздрібної мережі з десятків магазинів або розподіленого виробництва – не для компанії з однією серверною.
У тому самому документі зафіксовано й статус колишніх редакцій: vSphere Standard, vSphere Enterprise Plus, vSphere Enterprise, vSphere for Desktop і vSphere Scale-Out перелічені в розділі Previous Products із рекомендованим переходом на vSphere Foundation або VCF.
Add-on у VMware Cloud Foundation: що не входить у передплату
Скорочення лінійки до трьох позицій супроводжувалося зростанням шару додаткових сервісів. Офіційний FAQ щодо VCF 9.1 перелічує advanced services, доступні для окремої купівлі: Advanced Cyber Compliance, Advanced Security, Load Balancing, Application Services, Data Services, Network Observability, Business Operations, Identity Security і додаткова ємність vSAN. Формулювання документа однозначне: просунуті сервіси купуються окремо й не входять у базові пропозиції VCF.
Окремо ліцензуються Avi Load Balancer, vDefend Firewall і VMware Live Recovery. Data Services Manager із 5 травня 2025 року також пропонується як окремий сервіс.
Два приклади з FAQ показують, як функціональність переміщується між базою та add-on. Перший: можливості звітності з відповідності та виявлення дрейфу конфігурацій, раніше доступні у VCF Operations, у версії 9.1 оголошені застарілими й перенесені в платний add-on Advanced Cyber Compliance. Другий: оркестрація аварійного відновлення потребує окремого придбання SRM або ACC – у базовий entitlement VCF входить реплікація vSphere з RPO від п'яти хвилин і локальні снапшоти, але не повний DR-цикл.
Для бюджету це означає просту річ: вартість бандла у квоті – це вартість входу на платформу, а не підсумкова вартість рішення. Якщо у вимогах є DR-оркестрація, compliance-звітність або балансування навантаження, до базового рядка додадуться окремі позиції.
Ліцензування VMware за ядрами: правило 16 ядер на CPU і приклади розрахунку
Усі три бандли ліцензуються за фізичними ядрами. Методику підрахунку описано в офіційній статті Broadcom KB 313548, там само наведено готові таблиці прикладів. Правило сформульовано так: ліцензується мінімум 16 фізичних ядер на кожен CPU (фізичний процесор) у хостах ESXi, навіть якщо в CPU ядер менше.
Рахується сумарна кількість фізичних ядер по всіх хостах, які планується ліцензувати, з поправкою на мінімум. Як це виглядає на практиці, показують два сценарії з таблиці прикладів у самій статті Broadcom.
Розрахунок ліцензій VMware для малих серверів: як виникає переплата за ядра
Рядок із таблиці KB 313548: три хости, у кожному один CPU на 8 ядер. Фізичних ядер – 24. До ліцензування – 48, тому що кожен CPU рахується як 16-ядерний. Пояснення в самому документі: хоча на кожному CPU 8 ядер, замовник має придбати 48, оскільки мінімальна передплатна ємність становить 16 ядер на CPU.
Оплачуваних ядер удвічі більше за фізичні. У сусідньому рядку таблиці сценарій із 6-ядерними CPU: 18 фізичних ядер, 48 до оплати – коефіцієнт 2,67.
Розрахунок для щільних серверів: коли переплати немає
Та сама таблиця, інший рядок: три хости, у кожному два CPU по 24 ядра. Фізичних ядер – 144, до ліцензування – 144. Коефіцієнт 1:1. Правило мінімуму діє завжди, але якщо в кожному процесорі 16 і більше фізичних ядер, воно збігається з фактичною кількістю або виявляється нижчим за неї – і до рахунку нічого не додає: ліцензується реальна кількість фізичних ядер по всіх CPU.
Другий параметр, що працює на користь щільних конфігурацій, – ємність vSAN у комплекті. За KB 313548, кожне ліцензоване ядро VCF дає 1 TiB сирої ємності vSAN, кожне ядро VVF – 0,25 TiB. В офіційній таблиці є приклад, де кластер VCF на 144 ядра отримує 144 TiB entitlement і повністю закриває потребу у сховищі без доплат, і приклад, де кластеру на VVF з ємним сховищем доводиться докуповувати 149 TiB add-on. Що щільніші ядра й помірніший сторедж, то ближчий бандл до чесної ціни; що менше ядер і більше дисків, то помітніші доплати.
Модель за ядрами з мінімумом 16 не дорога й не дешева сама по собі – вона чутлива до форми інфраструктури. Сучасні двосокетні сервери з 24–48 ядрами на процесор проходять пороги без втрат. Невеликі та вікові хости оплачують ядра, яких у них немає.
VMware для 2–5 серверів у 2026 році: чому передплата надлишкова
Наймасовіший малий сценарій: два-п'ять серверів, іноді без кластера. Файловий сервер, ERP, пошта, пара сервісних віртуальних машин. Історично цей сегмент жив на vSphere Essentials, безкоштовному ESXi або vSphere Standard із perpetual-ліцензією, купленою один раз.
До 2026 року всі ці опори зникли одна за одною. Безкоштовний ESXi знято з доступності без заміни. Essentials Kit припинено; Essentials Plus Kit із документів епохи 9.1 зник. vSphere Standard уперся в стелю версії 8 Update 3 – це шлях без продовження. VCF Edge вимагає мінімум десять майданчиків і заборонений до розгортання поза edge-сценаріями. Для компанії з однією серверною залишаються VVF і VCF – із ліцензуванням від 16 ядер на CPU.
Типове залізо цього сегмента за офіційною методикою рахується так: два сервери, у кожному один CPU на 8 або 10 ядер, кластера немає. Фізичних ядер – 16–20, до ліцензування за правилом мінімуму – 32. При цьому у складі VVF такий замовник отримує vSphere Kubernetes Service, VCF Operations і entitlement vSAN – компоненти, які у сценарії «дві машини з файловим сервером і обліковою системою» з високою ймовірністю не буде ввімкнено жодного разу за термін передплати.
Технічно VMware на двох серверах працює так само надійно, як і раніше. Змінилася не технологія, а одиниця продажу. Мінімальною одиницею став передплатний бандл, розрахований на щільні багатоядерні хости й використання стека цілком. Для інфраструктури з двох-трьох малоядерних серверів ця одиниця виявляється більшою за саму інфраструктуру: оплачуються і ядра, яких немає, і функціональність, яка не використовується.
Сказане стосується не лише конфігурацій із двох-трьох машин: інфраструктури на п'ять-десять хостів, нерідко навіть не зібрані в кластер, рахуються за тими самими правилами й потрапляють у той самий розрив між фізичними та оплачуваними ядрами, якщо процесори в них не найщільніші. Саме цей сегмент – не корпорації з тисячами віртуальних машин, а компанії з двома-десятьма хостами – зіткнувся з найбільшою відносною зміною умов. І саме для нього вибір між продовженням і міграцією має найпростішу арифметику.
Чому Broadcom перевела VMware на передплату
Заявлена рамка переходу – спрощення: анонс від 11 грудня 2023 року так і називається, VMware by Broadcom Dramatically Simplifies Offer Lineup and Licensing Model. До угоди портфель VMware налічував десятки продуктів, кожен – у кількох редакціях і з власною метрикою ліцензування: сама лише таблиця End of Availability перелічує близько шістдесяти знятих позицій. Після – три бандли й шар add-on. У тому самому анонсі зазначено зниження прайс-листа на передплату VCF удвічі відносно попередньої ціни.
Операційний бік спрощення видно у продуктах дев'ятої версії: єдиний інсталятор VCF, централізоване керування ліцензіями через VCF Operations і License Server, уніфікований цикл підтримки. Менше конфігурацій – менша матриця тестування та швидші релізи.
Комерційний бік озвучено керівництвом компанії на звітних дзвінках: стратегія орієнтована на найбільших замовників VMware, і, за заявою Broadcom наприкінці 2025 року, понад 90% із топ-10 000 клієнтів придбали VCF. Передплатна модель із фіксованими мінімумами робить виторг передбачуваним – а для замовника робить передбачуваним мінімальний розмір рахунку, незалежно від фактичного споживання.
Модель побудована навколо повного стека, щільного заліза та великих інсталяцій.
Коли продовження VMware вигідне: сценарії, де передплата виправдана
Є конфігурації, де нова модель працює на користь замовника. Щільні кластери на сучасних CPU з 16 і більше ядрами на сокет проходять ліцензійний мінімум без переплати – розрахунок іде 1:1 за офіційною таблицею. Якщо при цьому в архітектурі реально використовуються vSAN і NSX, бандл замінює три окремі ліцензії попередньої моделі, а entitlement 1 TiB на ядро у VCF здатен повністю закрити потребу у сховищі. Для розподілених мереж від десяти майданчиків існує VCF Edge зі зниженим порогом 8 ядер на CPU. Нарешті, є навантаження, прив'язані до vSphere сертифікацією вендора прикладного ПЗ, – для них вартість зміни платформи включає ресертифікацію, і це може переважувати різницю в ліцензіях.
Критерій простий: що ближча інфраструктура до профілю «щільні хости, повний стек, великий масштаб», то логічніше продовження. Що далі від нього – то уважніше варто рахувати.
Альтернативи VMware у 2026 році: Proxmox VE, XCP-ng, SUSE Virtualization
Для інфраструктур, що не вписуються у профіль бандлів, ринок пропонує платформи віртуалізації з принципово іншими моделями ліцензування. Усі три перелічені нижче – не експериментальні проєкти для домашніх лабораторій, а зрілі продукти з багаторічною історією, комерційним вендором і корпоративною підтримкою за спиною.
Proxmox VE – платформа на базі KVM і LXC, яку австрійська Proxmox Server Solutions GmbH розвиває з 2008 року. Код відкритий під ліцензією AGPLv3, актуальна гілка – Proxmox VE 9 на базі Debian.
Сам софт безкоштовний повністю: кластеризація, жива міграція, high availability, Ceph, ZFS і власна система резервного копіювання Proxmox Backup Server входять у відкриту версію без функціональних обмежень і ліцензійних порогів. Платна передплата опціональна й купує дві речі – доступ до enterprise-репозиторію з протестованими стабільними оновленнями (замість свіжішого, але менш обкатаного безкоштовного репозиторію) і тікети вендорської підтримки з SLA. Тарифікація – за зайнятий сокет CPU: від 120 € (Community) до 1 100 € (Premium) за сокет на рік. Кількість ядер на ціну не впливає взагалі: 64-ядерний процесор коштує стільки ж, скільки 8-ядерний. Для щільного заліза це означає максимальний розрив із ядровою моделлю, а для малоядерного – зникнення самої ідеї «мінімуму ядер», через який рахунок відривається від реального заліза.
XCP-ng – гіпервізор на базі Xen, технології, що працює у продакшені з початку 2000-х. Сам проєкт існує з 2018 року як відкрите відгалуження Citrix XenServer і розвивається французькою компанією Vates; керування, резервне копіювання та реплікація – через Xen Orchestra.
Софт безкоштовний цілком, і передплата його не «розблоковує»: уся функціональність, включно з бекапами та реплікацією, доступна у відкритих версіях – Xen Orchestra при цьому збирається з вихідних кодів самостійно. Опціональна передплата Vates VMS купує три речі: SLA та прямий доступ до інженерів Vates, готовий підтримуваний Xen Orchestra Appliance замість самозбірки та покриття підтримкою всіх хостів інфраструктури. Тарифікація – за хост на рік; молодші пакети Essential і Essential+ мають фіксовану ціну на інфраструктуру до трьох хостів, від 2 000 € на рік. Підхід протилежний бандловому: шар віртуалізації без нав'язаної екосистеми поверх, для команд, які решту стека збирають самі.
SUSE Virtualization (раніше Harvester) – гіперконвергентна платформа на зв'язці KVM, KubeVirt і розподіленого сховища Longhorn, яку SUSE розвиває з 2020 року. Вихідний код відкритий під Apache 2.0, актуальний реліз 1.7 вийшов у січні 2026 року.
Платформа безкоштовна й повнофункціональна у відкритій версії – розгорнути та експлуатувати її можна без жодних платежів. Опціональна корпоративна передплата купує підтримку SUSE 24/7, гарантовані цикли оновлень і патчів безпеки, сертифіковану підтримку обладнання та преміальні розділи документації. Тарифікація – за вузол; публічного прайс-листа немає, вартість розраховується за запитом. Осмислена там, де контейнерні навантаження вже є або заплановані: віртуальні машини й контейнери керуються єдиним чином, включно з інтеграцією з Rancher.
Жодна з платформ не замінює vSphere в один клік. Перенесення віртуальних машин потребуватиме конвертації дисків, підготовки гостьових драйверів (VirtIO для Windows), перебудови схеми резервного копіювання та мережевої конфігурації. Однак масштаб працює в обидва боки: в інфраструктури з двох-трьох хостів без розподілених комутаторів і overlay-мереж обсяг цієї роботи обмежений і добре прогнозований.
План міграції з VMware: підготовка до рішення за чотири кроки
Послідовність дій не залежить від того, яким виявиться підсумкове рішення – продовження чи міграція. Перші чотири кроки однакові.
Перше – інвентаризація ліцензій. Складіть перелік perpetual-ліцензій із датами закінчення SnS за кожною. Найраніша дата – ваш реальний дедлайн, а не дати з календаря Broadcom.
Друге – інвентаризація ядер. За методикою KB 313548: кількість CPU в кожному хості, фізичних ядер на CPU, з поправкою на мінімум 16. Для середовищ із vCenter Broadcom надає офіційний PowerCLI-скрипт підрахунку – він же коректно рахує сирі TiB для vSAN, які не можна достовірно зняти з інтерфейсу. Результат – два числа: фізичні ядра й оплачувані ядра. Їхнє співвідношення одразу показує, у якому сценарії ви перебуваєте.
Третє – інвентаризація версій. Хости на vSphere 7 уже поза загальною підтримкою. Для vSphere 8 зафіксуйте дату 11 жовтня 2027 року та звірте її з планом оновлення заліза: якщо сервери молодші за контракт, питання міграції на іншу платформу й питання переходу на передплату вирішуються одночасно.
Четверте – інвентаризація використовуваних функцій. Список увімкнених компонентів: чи є vSAN, чи є NSX, чи використовуються розподілені комутатори, що з Aria/Operations реально відкривається. Це пряма відповідь на питання, яку частку бандла ви оплачуватимете вхолосту.
Далі шляхи розходяться. Якщо розрахунок показує співвідношення, близьке до 1:1, і стек використовується широко – запитуйте квоту на VVF або VCF і порівнюйте з поточними витратами. Якщо оплачуваних ядер удвічі більше за фізичні, а зі стека використовується лише гіпервізор – оберіть цільову платформу, розгорніть пілот на одному некритичному хості, перенесіть дві-три віртуальні машини, перевірте резервне копіювання та відновлення, заміряйте фактичні трудовитрати. Пілот на малій інфраструктурі займає дні, а не місяці, і перетворює рішення з ворожіння на розрахунок.
Сервери для міграції з VMware
Якщо розрахунок приводить до зміни платформи, INTROSERV надає виділені сервери під віртуалізацію в дата-центрах Польщі, Нідерландів, Німеччини, Франції, Великої Британії, США, Канади, Сінгапуру та Австралії – з конфігураціями під Proxmox VE, XCP-ng і SUSE Virtualization. Ми встановлюємо та налаштовуємо платформу й допомагаємо з перенесенням віртуальних машин на обране рішення; подальше керування залишається повністю на вашому боці.
Окреме питання при відході з VMware – підтримка. Усі три платформи працюють без вендорської передплати, але іноді потрібні руки інженера: доналаштувати кластер, розібратися з бекапами, знайти причину деградації. Для таких завдань у нас є системне адміністрування з погодинною тарифікацією: інженери INTROSERV працюють із Proxmox VE, XCP-ng і SUSE Virtualization і беруть на себе налаштування й траблшутінг за запитом – без обов'язкових передплат і абонентської плати, оплачується лише фактичний час роботи. Це дає змогу експлуатувати відкриту платформу безкоштовно й підключати експертизу точково, коли вона справді потрібна.
Якщо ви зараз порівнюєте сценарії продовження та міграції – напишіть нам, допоможемо звірити конфігурацію заліза з вимогами обраної платформи.
