50
Існує поширене припущення, яке часто впливає на вибір хостингу: достатньо обрати сервер із потужним CPU та великим обсягом RAM — і він працюватиме швидко. Для обчислювальних задач це справді так. Але коли йдеться про те, наскільки швидким сервіс здається користувачеві, усе не так однозначно. Значна частина цього відчуття залежить від фактора, який не можна виправити жодним апгрейдом: фізичної відстані між сервером і користувачами.
Це і є затримка, або latency, і її варто враховувати ще до вибору локації для розміщення сервера.
Відстань — це час, і фізика встановлює мінімальну межу
Дані не передаються миттєво. Вони рухаються оптоволоконними лініями у вигляді світлового сигналу, а швидкість світла в склі становить приблизно дві третини від швидкості світла у вакуумі — близько 200 000 км/с. На перший погляд це настільки швидко, що різницею можна знехтувати. Але важливо пам’ятати: для кожного запиту сигнал має пройти шлях до сервера і назад.
Передавання даних між сусідніми містами може займати лише кілька мілісекунд. Натомість на великих відстанях або між континентами затримка в обидва боки може сягати десятків або навіть сотень мілісекунд — залежно від розташування та маршруту мережі.
Жоден швидший процесор не може цього змінити. Обчислювальною потужністю неможливо обійти фізичне обмеження швидкості світла.
Де ви насправді відчуваєте затримку
Додаткові 80 мс для одного запиту можуть залишитися непомітними. Проблема в тому, що сучасні застосунки майже ніколи не виконують лише один запит.
Завантаження однієї сторінки може означати десятки циклів обміну даними: спочатку HTML, потім пов’язані з ним ресурси, далі API-запити, а за ними — звернення до бази даних. Кожен із цих етапів додає затримку, пов’язану з відстанню. У підсумку сайт, який обслуговується з іншого континенту, може відчуватися повільним навіть на дуже потужному сервері.
Для кого це має найбільше значення
Не кожне навантаження однаково чутливе до latency, тому важливо розуміти, де це справді критично.
Найсильніше затримку відчувають сервіси реального часу та інтерактивні застосунки. Онлайн-ігри, відеодзвінки, сервіси спільної роботи, торгові платформи — усе, де людина очікує миттєвої відповіді. У таких сценаріях навіть десятки мілісекунд можуть визначати, чи буде взаємодія плавною або, навпаки, дратівливою.
Далі йдуть інтерактивні вебзастосунки та API. Якщо дашборд виконує багато невеликих запитів або одна система послідовно звертається до API іншої, кожна додаткова мілісекунда затримки множиться.
Найменше це впливає на пакетні та фонові задачі. Якщо ви запускаєте batch-процеси, резервне копіювання або використовуєте переважно статичний сайт за CDN, фізичне розташування сервера має значно менше значення.
Чого розташування не вирішує і що робить CDN
CDN справді допомагає, але важливо розуміти межі його можливостей. Мережа доставки контенту кешує статичні файли ближче до користувачів, тому зображення, скрипти та таблиці стилів завантажуються швидко з найближчої edge-локації. Це реально працює і дає помітний ефект.
Але CDN не переносить ближче до користувача саму логіку застосунку та базу даних. Динамічні частини — ті, що виконують обчислення, приймають рішення та читають дані, — усе одно працюють там, де фізично розташований ваш сервер.
Тому для динамічного застосунку місце розташування origin-сервера все ще визначає значну частину тієї затримки, яку фактично відчуває користувач.
Практичний вибір локації
Правило просте: розміщуйте сервер ближче до людей, які користуються ним найчастіше. Якщо ваша аудиторія переважно знаходиться в Європі, європейський дата-центр зазвичай забезпечить нижчу мережеву затримку, ніж сервер, розташований за океаном. Апаратне забезпечення все ще має значення, але воно не може усунути фізичну відстань між сервером і користувачем.
Якщо ваші користувачі розподілені між кількома регіонами, варто визнати: ідеальної єдиної локації не існує. У такому випадку обирають розташування, найближче до найбільшої або найбільш чутливої до затримок групи користувачів, а для статичного контенту використовують CDN, щоб зменшити вплив відстані для решти аудиторії.
INTROSERV пропонує сервери в Європі, Північній Америці, Азії та Австралії, зокрема у Франкфурті, Лондоні, Амстердамі, Налдвейку, Бокарнуа (Канада), Сінгапурі та Сіднеї. Це дає більше можливостей розмістити інфраструктуру ближче до ваших користувачів.
Головний висновок
Розташування сервера — це не дрібниця, яку варто оптимізувати в останню чергу. Для будь-яких інтерактивних сервісів саме воно визначає базовий рівень затримки, поверх якого працюють усі інші оптимізації.
Правильно обрана локація може дати інтерактивному застосунку більший ефект, ніж апгрейд обладнання, якщо мережевий маршрут при цьому залишається незмінним.
Тому перш ніж порівнювати процесори, варто поставити простіше питання: де знаходяться мої користувачі і наскільки далеко від них розташований сервер?
